В Слуге народа заговорили о сокращении армии. Очередная тактика времен Януковича?

Причин для паники в анонсированном сокращении должностей в ВСУ нет. Но если такое решение коснется боевого состава – это другой вопрос (укр.)

Вже втретє з початку літа 2020 року українським медіапростором прокочується інформаційна хвиля на тему можливих скорочень складу Збройних сил України. Представники командування надають свої роз’яснення. Але роблять це не особливо переконливо, тому простір для спекуляцій зберігається. 

Чергова хвиля таких спекуляцій почалася на фоні заяви очільника провладної фракції Давида Арахамії про підтримку повного переходу української армії на контрактну основу. 

Що ж маємо насправді на практиці?

Перш за все, необхідно розділяти теми скорочень загалом в ЗСУ, які були підтверджені командуванням армії, і розмови на тему скорочення власне бойового складу для спрямування вивільнених коштів на модернізацію армії шляхом її якісного посилення.

У вересні 2020 року, представник командування ЗСУ підтвердив, що планується скорочення до 20 000 посад. Звідки взялася ця цифра? Згідно діючого закону України 2015 року про чисельність ЗСУ визначено, що граничний показник чисельності армії в мирний час не перевищує 250 000, з яких власне військових 204 000, а цивільного персоналу відповідно 46 000. 

На практиці ж, на даний момент маємо наступну ситуацію. Якщо орієнтуватися на відкриті джерела, чисельність власне бойового складу ЗСУ складає 192 000, а цивільного 54 000. Таким чином, безпосередньо в військах маємо 12 000 вакантних посад. В той же час чисельність цивільного персоналу ЗСУ на 8 000 більша,  ніж передбачено законом. Плюсуємо ці два показники і виходимо як раз на заявлені 20 000 посад, які підпадають під скорочення цього року. 

Що на практиці означають ці скорочення?

У випадку з військовими, ми просто визнаємо, що не спроможні на даний момент набрати необхідні 12 000 армійців. Банальна констатація факту шляхом скорочення відповідних вакансій, які не заповнені. Жодного скорочення власне бойового потенціалу таким чином. 

Так само скорочення на 8 000 цивільних посад і приведення чисельності цивільного персоналу ЗСУ у відповідність до закону – вірний крок. Суть армії в солдатах, які готові воювати, а не в створенні більшої, ніж потрібно, кількості посад цивільного персоналу. 

Як наслідок, причин для зради в анонсованому скороченні посад в ЗСУ немає.

Паралельно з підтвердженим скороченням посад в армії, в експертних колах вже довго йде дискусія на тему скорочення власне бойового складу ЗСУ для вивільнення необхідних коштів із метою їх спрямування на переозброєння решти сил. Діапазон можливих реальних скорочень армійців може складати від показника 20 000-30 000 до 40 000 – 50 000. Це питання варте більш детального обговорення.

Будь-які збройні сили функціонують в трикутнику «утримання сил-тренування-ремонт старих/закупівля нових зразків ОВТ». В ЗСУ до початку війни з РФ до 90% всього фінансування на армію йшло на утримання сил. Таким чином, відбувалася стагнація армії через брак підготовки і якісного переозброєння. 

З початком війни у 2014 році ситуація покращилася не в останню чергу через те, що бюджет ЗСУ зріс з $1,9 млрд у 2013 році до $4,5 млрд у 2020 році. Таке збільшення фінансування дозволило покращити ситуацію з тренуванням і закупівлями ОВТ. Кількість батальйонних тактичних навчань збільшилася в десятки разів, а також почали проводити бригадні тактичні навчання, які до 2013 року практично не проводилися. 

Так само збільшився як поточний ремонт техніки (особливо це стосується систем ППО і парку літаків), так і з’явилися точкові модернізаційні проекти (типу покращення танку Т-64БВ до рівня 2017 року) чи закупівля нових систем зв’язку чи ПТРК. Окремо варто згадати започатковану в 2016 році ракетну програму в інтересах ЗСУ, в рамках якої розроблялися лінійка ракет сімейства Вільха і крилата ракета Нептун.

Проте все одно коштів на якісне переозброєння не вистачає. Більшість коштів перетягує на себе утримання сил, яких стало на 71 000 більше протягом 2014-2015 років, їх тренування і поточний ремонт техніки. По суті, сьогоднішній бюджет ЗСУ в абсолютних показниках дозволяє лише підтримувати наявний парк техніки і робити дуже точкові проекти якісного переозброєння. 

За попередніми підрахунками, Україні треба витрачати додатково на армію $2-3 млрд щороку на додачу до нинішнього бюджету для забезпечення справді якісного масштабного переозброєння, яке може радикального зменшити існуючий дисбаланс на користь РФ в військовій сфері.

І саме тут і з’являються ідеї щодо скорочення реального бойового складу ЗСУ з метою перенаправлення заощаджених ресурсів на якісне переозброєння решти збережених сил. Ця ідея спирається на певну раціональну основу – кількість в армії давно вже не вирішує нічого сама по собі. Вже давно домінує якість, яку дає гарно навчений мотивований персонал, котрий озброєний максимально сучасною технікою. 

Батальйонно-тактичні групи, які РФ заводила на Донбас у 2014-2015 роках, були нечисленними (5 000-6 000 чоловік), проте складалися з кадрових військових, які пройшли необхідну підготовку, і мали необхідну техніку (особливо це стосується систем розвідки, управління і артилерії). 

Поява професійних сил дозволяла Кремлю змінювати ситуацію на Донбасі на свою користь на оперативно-тактичному рівні. Тому ставка більше на кількість (збільшення чисельності лінійних з’єднань), яка була зроблена в ЗСУ на фоні подій 2014-2015 років, не виправдовує себе повністю в умовах, коли ворог прагне до максимально безконтактного бою шляхом ефективного поєднання систем розвідки, цілевказання і управління та ракетно-артилерійських сил. Лінійні з’єднання без ефективної контрбатарейної боротьби з нашого боку не матимуть жодних шансів на виживання. Ніхто не хоче воювати чесно по джентльменські.

З іншого боку, збільшення сил в 2014-2015 роках теж мало певну об’єктивну основу – активні бойові дії на Донбасі показали, що 121 000 особового складу ЗСУ мало для того щоб одночасно вести активні бойові дії і мати необхідні резерви. 

Так само варто пам’ятати, що створення і розгортання з нуля нових з’єднань типу бригада є надзвичайно довгим заняттям – мова йде про місяці роботи. В той же час, сучасні конфлікти відзначаються значною швидкоплинністю – не в останню чергу завдяки можливостям здійснювати одночасний вплив на всю глибину оборони ворога. 

Так само в сучасній історії є приклади, коли кадрові армії знищувалися в прикордонних боях, і далі країна була змушена швидко формувати нові з’єднання. Та і потенціал сучасного озброєння означає значно більші втрати серед особового складу, який треба буде поповнювати. 

В сукупності це означає, що поряд з кадровою армією, країна повинна мати потужний оперативний резерв з необхідними запасом техніки, який можна буде в надзвичайно короткий термін вводити в дію після перших прикордонних боїв.

Що це означає, якщо повертатися до нашої ситуації? 

Перш за все, необхідно чітко розуміти, скільки ЗСУ зможе заощадити, якщо буде проведе скорочення серед лінійних з’єднань в діапазоні 30 000-50 000. Необхідно мати чітку цифру. Лише розуміючи реальні масштаби заощаджень, можна буде приймати зважені рішення. Наприклад, щодо додаткової закупівлі ракет системи Вільха, кожна з яких коштує $300 000. Адже масоване ефективне застосування саме таких ракет може різко змінювати ситуацію на нашу користь в випадку гіпотетичних бойових дій. 

Проте, навіть якщо буде прийняте рішення проводити відповідні скорочення персоналу, то варто не знищувати огульно відповідні з’єднання, а перевести їх до рівня так званих кадрових. Тобто зберегти командне ядро і відповідні запаси техніки/боєприпасів, а також пропрацювати питання якісної щорічної підготовки резервістів і їх якнайшвидшого прибуття до з’єднання у випадку необхідності. 

Таким чином, буде набагато легше нарощувати відповідне угрупування сил, ніж створювати відповідні з’єднання з нуля, як це було у 2014-2015 роках після років скорочень. Але спочатку треба гарно розуміти, скільки коштів буде вивільнено у випадку скорочень в діапазоні 30 000-50 000 бійців. І так само необхідно не забувати, що як не розмазуй відповідні $4,5 млрд, то це будуть ті ж самі $4,5 млрд, які не дозволяють проводити масштабну одночасну модернізацію по ключовим напрямкам по всім видам військ.

Гарним прикладом цьому є сусідня Румунія, яка, будучи в абсолютних показниках багатшою ніж Україна, не може дозволити собі одночасну одномоментну модернізацію всіх видів військ. Тому в нашому випадку мова йтиме за найкращого сценарію про додаткове фінансування по окремим в ідеалі ключовим напрямкам.

На сам кінець варто згадати, що насправді можна буде трактувати, як реальну зраду національних інтересів в сфері військового будівництва? Для мене особисто таким маркером буде початок скорочення з’єднань в діапазоні 25-30% (особливо, якщо першими під скорочення підуть ракетно-артилерійські з’єднання) без реального перенаправлення вивільнених ресурсів на якісне переозброєння. 

Або якщо вивільнені ресурси будуть витрачатися не найбільш оптимально з точки зору реального посилення обороноздатності України.

Источник: news.liga.net